Розпорядок дня важливий для дітей
А ваша дитина вчасно прокидається і все встигає зробити за день чи постійно запізнюється? Дізнаймось, чому розпорядок дня такий важливий.
Як юному школярику без проблем вставати зранку до школи, вчасно відвідувати гуртки і виділяти час для ігор чи прогулянок? Без розпорядку дня із цими завданнями в житті впоратись неможливо.
Стабільний режим дня налаштовує «біологічний годинник» дитини. У чому ще користь розпорядку дня для дітвори – поговорімо про це далі.
Користь 1 Дотримуючись правильного розпорядку дня: діти краще сплять вночі, в них з’являється час для фізичних активностей, формуються звички здорового харчування, нормалізується травлення. Батькам не потрібно вмовляти дитину лягати спати, вона зробить це сама, без стресу та істерик.
Користь 2 Щоб не змушувати ваше чадо щовечора прибирати іграшки або йти купатися, поясніть їй розпорядок дня. Так, вона сама відчувати наближення часу вечері чи сну і буде до цього цілком готова.
Користь 3 Дитина відчуватиме гордість за те, що в неї виходить все робити самостійно. Якщо вона відчуває себе впевнено, то не чинитиме опір і не бунтуватиме.
Користь 4 Якщо малеча дотримується розпорядку дня, то вона заздалегідь насолоджується приємними подіями, такими як прогулянка в парку чи похід на батути тощо.
Користь 5 Розпорядок дня можна зробити більш гнучким. Наприклад, миття посуду чи прибирання кімнати можна відкласти, якщо в кінотеатрі показують мультик, на який ваша дитина давно хотіла піти або ж у вашому місті, чи селі проходить фестиваль. Розпорядок дня не повинен бути жорстким, інакше дитина відчуватиме себе обмеженою в діях.
На думку психологів, дитину потрібно привчати до розпорядку дня з малку. Основні елементи розпорядку дня школяра:
• навчання: уроки в школі та домашнє завдання;
• додаткові заняття: гуртки, секції;
• активний відпочинок;
• вільне проведення часу;
• їжа та сон.
Як допомогти дитині виправити почерк
Що робити із нерозбірливим почерком дитини? Порадами ділиться практична психологиня Лідія Курило.
Дитячі каракулі батьки і вчителі часто сприймають, як лінь або неуважність. Проте за письмо відповідають не руки, а голова. Для опанування письма важливий взаємозв’язок мислення з дрібною моторикою, здатність оброблювати інформацію у систему знаків. Проблеми з письмом пов’язані із порушенням роботи мозку, але батькам не варто панікувати, бо про справа не в паталогії.
Пояснюємо, як працює мозок людини. Ліва півкуля головного мозку, яка саме відповідає за навчання читання і письма та керує правою половиною тіла, зазвичай домінує. Тому у більшості людей ведучою є сама права рука. Є діти, які страждають дисграфією – частковим розладом процесу письма. Вона виникає через порушення нейронних зв’язків, що передають інформацію між півкулями мозку.
Виявити дисграфію у дітей не так складно: зверніть увагу на криві рядки, пропущені чи переплутані літери, неоднакові проміжки між словами. За допомогою слід звернутися до логопеда, дефектолога чи психолога.
Що можна зробити в домашніх умовах?
1. Розвивайте в дитині дрібну моторику рук. Виконуйте різноманітні вправи або скористайтесь добіркою від «Всеосвіти»:
Дрібна моторика-гра «Малюємо по клітинках»
Дрібна моторика (Прищепки)
Дрібна моторика «Резинки»
2. Навчіть дитину правильно сидіти за робочим столом, стежте за тим, як вона пише і з якою силою тисне на ручку. Якщо літери в зошиті ледь помітні, потрібно робити спеціальну гімнастику на зміцнення пальчиків. Якщо ж дитина занадто сильно тисне на ручку, робіть розслаблюваний масаж рук та плечового поясу.
3. Якщо малечі важко писати кульковою ручкою, запропонуйте їй певний час покористуватися олівцем, потім гелевою і чорнильною ручкою.
4. Якщо літери виходять за межі рядка, промалюйте лінію олівцем. Дитина звертатиме на неї увагу і намагатиметься писати у рядку.
5. Дітям, в яких виявили дисграфію, потрібно частіше тренуватися набирати текст на клавіатурі. Звертаючи увагу на підкреслені червоні слова, вона запам’ятовуватиме їх правильне написання, до того ж навчиться поводитися з клавіатурою та подолає комплекс неповноцінності через те, що не може швидко й гарно писати.
6. Дитина сидить прямо, голова злегка нахилена, ноги зігнуті під прямим кутом, підошви повністю на підлозі. Ліва рука (для праворуких) лежить на столі паралельно до його краю. Середина зошита спрямована до середини грудей, а сам зошит нахилений уліво. Ручка мусить лежати на верхній фаланзі середнього пальця, великий та вказівний мають її притримувати. Рука опирається на мізинець та ребро долоні. Середній і безіменний пальці – перпендикулярно до краю стола. Відстань від кінчика ручки до вказівного пальця – 1,5-2 сантиметри. Кисть правої руки рухається вільно, проте лікоть не відривається від столу.
Якщо ви помітили, що ваша дитина погано пише, у жодному разі не кричіть і не сваріться на неї. У багатьох відомих особистостей (Альберта Ейнштейна та Ганса Крістіана Андерсена) також були проблеми з письмом, але це не завадило їм стати геніями!
Як навчити дитину правильно захищати себе
Декілька корисних фраз, які допоможуть дитині під час конфліктної ситуації.
Будь-які батьки прагнуть оберігати дитину від усіх зовнішніх небезпек якомога довше. Але рано чи пізно дитині доведеться зіткнутися з різноманітними життєвими ситуаціями і навчитися захищати себе. Батькам не варто постійно контролювати своє чадо, адже намагання вирішити усі проблеми за доньку/сина з часом перетвориться у погану звичку. Дитина виросте несамостійною і перекладатиме усі свої негаразди на інших.
Навчити дитину захищати себе насправді можливо й потрібно, та головне – не переходити межу у порадах. Фрази на кшталт «Дай здачі!» або «Розберися сам(-а)» не принесуть бажаного результату. У першому випадку ви продемонструєте, що цілком підтримуєте фізичне вирішення конфлікту, а у другому покажете, що вам байдуже.
Українська психологиня Антоніна Оксанич, спільно з освітнім проєктом #НеБийДитину, пропонує використовувати фрази, які допоможуть дитині мирним шляхом розв’язати конфлікт і навчитись демонструвати власні емоції. Наприклад, говорити «Ні!», коли це потрібно.
Що сказати заміть «Дай здачі» або «Розберися сам(-а)»?
1. Захищай себе, але не ображай у відповідь!
2. Застосовуй правило «Стоп!». Витягни руку вперед, зупиняючи долонею.
3. Використовуй слова
Захищай себе словами: «Мені так неприємно!», «Не бери мої речі!», «Мені так боляче!» тощо. Нехай інша людина зрозуміє, що ти відчуваєш і чого не хочеш.
4. Озвуч почуття
Наприклад: «Я злюсь!», «Мені не подобається така гра!», «Так грати я не буду!».
5. Спробуй домовитись
Попроси свого друга чи подругу: «Давай по черзі!», «Почекай трохи!», «Давай грати по-іншому».
6. Якщо інша дитина не реагує на твої слова та продовжує проявляти агресію, звернись до дорослих.
У будь-яких неприємних ситуаціях мовчати не потрібно. Навчіть дитину чітко висловлювати свою позицію і ділитися почуттями. З часом вона зрозуміє, що найефективніше розв’язання конфліктів відбувається шляхом діалогу.
Поради логопеда батькам майбутніх першокласників
Виховання правильного мовлення в дітей є актуальним на сьогоднішній день завданням нашого суспільства, зокрема, вчителів, вихователів, логопедів та особливо батьків.
Своєчасна логопедична допомога дітям із мовленнєвими вадами є однією з передумов їх успішного навчання в школі. Мета логопедичних занять полягає в подоланні неправильних мовних і слухових навичок та у вихованні чіткого виразного мовлення.
Щоб корекційна робота була ефективною, необхідна співпраця батьків із логопедом. Адже батьки також проводять роботу з усунення вад звуковимови і фонематичного сприйняття при наявності консультації логопеда. Якщо усне мовлення дитина опанувала ще перед школою, то писемним їй ще належить оволодіти. Чим краще розвинене усне мовлення, тим легше буде опанувати читання й письмо.
У багатьох дітей часто спостерігається нерідко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкодити якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.
Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п’ятирічного віку.
Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі нерозрізнення на слух пари звуків [б] [п] дитина не знатиме, яка перша буква Б або П – має бути написана в словах «булка», «буряк», «пилка».
Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «шапка» і «сапка», «коза» і «коса», «ніч і «піч») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.
Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір картинки за змістом, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що нерозрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі – й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.
Гра «Впіймай звук» Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.
Гра «Абетка» Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці можна влаштувати змагання, хто назве слів більше.
Гра «Ланцюжок слів» Кожен учасник гри (сім’я) називає слово, на той звук, який був останній у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.
Гра «Зіпсований телефон»
Усі, звісно ж, пам’ятають гру з свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.
Вправа – тест «Пиши знаками» Вправа корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружками, а приголосні рисками. скільки звуків у слові, скільки і знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як всі переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова (мак, зуб, лак, лук, дим, оса, око, сом), а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру». Пізніше можна брати слова двоскладові, трискладові і більше.
Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненим в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.
Порушення писемного мовлення у дітей
Вашій дитині запропонували логопедичні заняття. Ви здивовані? Дуже часто доводиться чути: "Моя дитина вимовляє всі звуки", "Навіщо нам логопед?", "У нас є репетитор"(І це у другому класі). Не поспішайте відмовлятись. Перш за все, з'ясуйте причину, з якої Вам рекомендували логопедичні заняття. Часто батьки єдиною мовленнєвою патологією вважають вади звуковимови.
Як відомо, мовлення буває усне та письмове. До письмового мовлення належить читання та письмо. У початковій школі вміння читати і писати є основною метою, щоб у подальшому навчанні ці навики стали знаряддям до оволодіння іншими науками. Можливо, Ваша дитина до школи виправила всі недоліки усного мовлення, можливо, щось від Вас приховалось, стало звичним і непомітним, але у мовленні письмовому виникають проблеми у вигляді стійких і типових помилок.
Звернімось до помилок на письмі. Це можуть бути стійкі пропуски голосних чи приголосних букв, перестановки букв у словах, пропуски та перестановки складів, додавання букв і складів у слова. Це можуть бути стійкі заміни дзвінких і глухих, твердих і м'яких приголосних, заміни голосних, свистячих та шиплячих, африкатів та їх компонентів. Це можуть бути стійко неправильно написані букви і спотворено написані речення. Це все дає Вам повне право звернутись до шкільного логопеда. Фахівці вважають, що попередня дефектна вимова на внутрішньому рівні може затримуватись до двох років.
На жаль, багато батьків вважають такі помилки безглуздими, викликаними особистими якостями дитини: грайливістю, неуважністю та ін. Насправді, в основі подібних помилок лежать більш серйозні причини. Письмо формується тільки в процесі цілеспрямованого навчання. Специфічні розлади письма мають назву "дисграфія". Виділяють декілька видів дисграфій і кожна з них має свої стійкі, специфічні помилки.
Моя мета полягає не у знайомстві з видами дисграфій, а у привертанні Вашої уваги до стійких, типових, "цікавих", "дивних" помилок у роботах Вашої дитини. Розібратись, яка саме форма дисграфії, допоможе очна консультація з логопедом. За характером помилок вчитель-логопед визначить, які саме процеси не сформовані і допоможе дитині певними вправами їх сформувати.
Учитель-логопед не дублює вчителя, він виконує свою роботу з корекції певних дефектів мовлення, закладає фундамент для успішного засвоєння дітьми шкільної програми. Заняття з логопедом – це не урок. Завданням логопеда є не оцінка знань дитини, а допомога їй.
Китайці кажуть: "Не бійся, що не знаєш, бійся, що не вчишся". Ми всі боїмося помилок, а наші діти особливо. Компенсаторні можливості дітей досить великі. Логопед виявить не лише слабкі сторони, щоб знати з чим працювати, але і сильні - на які треба спиратись. Логопедичні заняття, розвиваючи мовлення, розвивають і психічні функції, і внутрішній світ дитини, роблять її впевненою у собі.
Молодші школярі полюбляють міркувати і грати, розгадувати загадки і розкривати таємниці. Вони прагнуть до пригод.
Логопед завжди прагне зберегти цю зацікавленість у заняттях і зробити їх максимально корисними. Не ставтесь до занять, як до чогось другорядного. Вашим дітям дуже потрібна Ваша увага і розуміння проблем, а логопеду співпраця та допомога, щоб якісно виправити всі недоліки.
Чому коли у дитини щось не вдається у навчанні, Ви її сварите, примушуєте переписувати кілька разів домашнє завдання, тим самим доводячи її до неврозів і не бачите можливостей піти іншим шляхом?
Можливо, саме Ваша дитина буде розумніше, успішніше, впевненіше у собі. На сході кажуть: "Яким би не був довгим шлях, він завжди починається з першого кроку".
11 мотивуючих фраз для школяра
Щоб дитина відчувала себе впевнено у новому навчальному році, якомога частіше проговорюйте з нею усі важливі речі.
Для дорослих школа оповита туманними спогадами про заняття і веселі перерви, але для дітей вона часто постає у вигляді закладу суворого режиму. Контрольні і самостійні роботи, домашні завдання, незнайомий і від того важкий матеріал, купа інформації, яку потрібно швидко вивчити, нові вчителі-предметники – дуже часто це лякає дитину. Навіть якщо вона відкрито не ділиться власними емоціями, а тримає все у собі, батьки не повинні залишатись осторонь.
Боротьба за маленькими страхами допоможе школяру у майбутньому почуватися впевненіше та знати, що безвихідних ситуацій не існує. Правильна мотивація починається з сім’ї, адже вона є міцним тилом для дитини.
Захищена вдома, дитина зможе самотужки впоратися з різноманітними проблемами у школі і орієнтуватися на успіх, а не на поразку.
Забудьте про залякування, ультиматуми на кшталт «Якщо я ще раз дізнаюсь, що ти не слухав урок, будеш покараний» чи байдужу реакцію в стилі «А, то ти посварилась з подругою? То буває. Ну, йди робити уроки».
Українська психологиня Антоніна Оксанич радить батькам звернути увагу на 11 простих мотивуючих фраз, які сприятимуть довірливим стосункам у родини. Крім того, дитина не боятиметься спитати поради у вчителя чи зізнатись в тому, що чогось не розуміє
Поговорімо про школу
1. Ти наш чудовий(-а) школяр(-ка)! Ми тебе любимо!
2. Ми завжди на твоїй стороні! Ти можеш нам про все розказати!
3. Питати та просити про допомогу – правильно!
4. У школі питай учителя все, що тебе хвилює!
5. Питати – це не соромно. Не буває поганих питань.
6. Якщо ти хочеш у туалет, болить живіт, жарко, погано почуваєшся – звернись до вчителя!
7. Вчитель має піклуватися про всіх дітей!
8. Вчитель не має права ображати, соромити та карати дітей!
9. Якщо вчитель не зміг допомогти тобі відразу, попроси ще раз!
10. Поважай та слухайся вчителя!
11. Якщо тебе ображає інша дитина, скажи: «Мені неприємно!» і попроси так не чинити. Якщо вона не чує, звернись до вчителя.
Відмовляти чи погоджуватись: як виховати відповідальну особистість
Щоб дитина дотримувалась правил у родині, необхідно дати їй більше… свободи.
Мабуть, усі батьки стикались із ситуацією, коли їхня дитина ухиляється від виконання домашніх обов’язків, не прислухається до порад чи влаштовує істерики, якщо їй відмовлено у тих чи інших речах.
Але будьмо чесними! Як зазвичай реагують батьки на незадовільну, з їхньої точки зору, поведінку сина/дочки? «Ти робиш це, бо я так сказала!», «Поки не поїси – нікуди не підеш!», «Ти маєш зараз встати, без жодних розмов!» тощо. А існує й інша, не менш шкідлива методика: «Я куплю тобі все, тільки не галасуй», «Можеш не мити посуд, я сам це зроблю», «Добре, дивись мультики, уроки зробиш потім».
Обидва способи виховання у результаті призводять до розвитку комплексів і повної несамостійності чи до вседозволеності відповідно.
Що ж може допомогти батькам не перегинати палицю і водночас привчити дитину до виконання домашніх обов’язків? Відповідь проста – довіра.
Встановлюючи чіткі межі між забороною та дозволом, не забувайте залишати дитині право на особистий вибір.
Щоб дитина дотримувалась правил у родині, необхідно дати їй більше… свободи.
Мабуть, усі батьки стикались із ситуацією, коли їхня дитина ухиляється від виконання домашніх обов’язків, не прислухається до порад чи влаштовує істерики, якщо їй відмовлено у тих чи інших речах.
Але будьмо чесними! Як зазвичай реагують батьки на незадовільну, з їхньої точки зору, поведінку сина/дочки? «Ти робиш це, бо я так сказала!», «Поки не поїси – нікуди не підеш!», «Ти маєш зараз встати, без жодних розмов!» тощо. А існує й інша, не менш шкідлива методика: «Я куплю тобі все, тільки не галасуй», «Можеш не мити посуд, я сам це зроблю», «Добре, дивись мультики, уроки зробиш потім».
Обидва способи виховання у результаті призводять до розвитку комплексів і повної несамостійності чи до вседозволеності відповідно.
Що ж може допомогти батькам не перегинати палицю і водночас привчити дитину до виконання домашніх обов’язків? Відповідь проста – довіра.
Встановлюючи чіткі межі між забороною та дозволом, не забувайте залишати дитині право на особистий вибір.
Трохи більше відповідальності
Психологи зазначають, що вже у 4-5 років дитина може цілком самостійно прокидатися та виконувати необхідні ранкові процедури: вмиватися, чистити зуби, вдягатися тощо. Не контролюйте цей процес одноосібно, купіть окремий будильник і дозвольте сину/дочці вирішити, коли вона хоче прокинутись.
Звісно ж, заздалегідь обговоріть графік обов’язкових справ та зазначте: «Обирай час підйому самостійно, але у такий спосіб, щоб ти встиг(-ла) повністю підготуватись до школи». Відповідальність за дотримання правил, встановлених нами самими, завжди вища за нав’язані кимось іншим. Тому згодом дитина цілеспрямовано слідуватиме графіку, а ви – просто будете поруч, щоб підтримати. =)
Психологи зазначають, що вже у 4-5 років дитина може цілком самостійно прокидатися та виконувати необхідні ранкові процедури: вмиватися, чистити зуби, вдягатися тощо. Не контролюйте цей процес одноосібно, купіть окремий будильник і дозвольте сину/дочці вирішити, коли вона хоче прокинутись.
Звісно ж, заздалегідь обговоріть графік обов’язкових справ та зазначте: «Обирай час підйому самостійно, але у такий спосіб, щоб ти встиг(-ла) повністю підготуватись до школи». Відповідальність за дотримання правил, встановлених нами самими, завжди вища за нав’язані кимось іншим. Тому згодом дитина цілеспрямовано слідуватиме графіку, а ви – просто будете поруч, щоб підтримати. =)
Розставляймо акценти
Бувають моменти, коли між переглядом улюбленого мультфільму і виконанням уроків дитина обирає перше. «Я не можу пропустити цю серію, – говорить вона з величезними чесними очима батькам. – Я тільки п'ятнадцять хвилин, і відразу ж сяду за домашнє завдання. Я вчора не встигла додивитись, мне недовго».
У цьому разі батьку та матері варто притримуватися твердої, непохитної позиції і чітко пояснити умови, за яких дитина отримає бажане.
«Якщо ти зробиш уроки, тоді можеш подивитися мультфільм», – така стратегія допоможе привчити дитину до правильного визначення пріоритетів.
Методика виховання «якщо-тоді» стане у пригоді у різноманітних ситуаціях: коли вкладаєте дитину спати, сідаєте обідати або ж повертаєтесь з прогулянки.
Бувають моменти, коли між переглядом улюбленого мультфільму і виконанням уроків дитина обирає перше. «Я не можу пропустити цю серію, – говорить вона з величезними чесними очима батькам. – Я тільки п'ятнадцять хвилин, і відразу ж сяду за домашнє завдання. Я вчора не встигла додивитись, мне недовго».
У цьому разі батьку та матері варто притримуватися твердої, непохитної позиції і чітко пояснити умови, за яких дитина отримає бажане.
«Якщо ти зробиш уроки, тоді можеш подивитися мультфільм», – така стратегія допоможе привчити дитину до правильного визначення пріоритетів.
Методика виховання «якщо-тоді» стане у пригоді у різноманітних ситуаціях: коли вкладаєте дитину спати, сідаєте обідати або ж повертаєтесь з прогулянки.
Поговорімо про все
У занадто самостійних дітей – завжди стурбовані батьки. Правда чи ні?
Адже син/дочка, яка в один прекрасний день раптово заявляє: «Я буду робити це сам(-а)!», часто асоціюється у матері й батька з безперим пташеням: мовляв, не варто сприймати такі слова серйозно – але контроль за діями малого(-ї) не завадило б посилити. На всяк випадок.
Це не зовсім правильна стратегія. Порадійте бажанню вашого чада стати самостійним і поговоріть з ним відкрито. Поясніть, що вам дійсно цікаво і ви готові вислухати будь-які ідеї.
Скористайтесь простими запитаннями:
1. Чому для тебе це так важливо?
2. Якщо я тобі дозволю, то як це буде відбуватися?
3. Чим я можу тобі допомогти?
Коли ситуація стане прозорішою, і ви зрозумієте, у який спосіб і що прагне робити ваш(-а) син/дочка, налагодити комунікацію буде набагато легше. І, можливо, дати позитивну відповідь.
У занадто самостійних дітей – завжди стурбовані батьки. Правда чи ні?
Адже син/дочка, яка в один прекрасний день раптово заявляє: «Я буду робити це сам(-а)!», часто асоціюється у матері й батька з безперим пташеням: мовляв, не варто сприймати такі слова серйозно – але контроль за діями малого(-ї) не завадило б посилити. На всяк випадок.
Це не зовсім правильна стратегія. Порадійте бажанню вашого чада стати самостійним і поговоріть з ним відкрито. Поясніть, що вам дійсно цікаво і ви готові вислухати будь-які ідеї.
Скористайтесь простими запитаннями:
1. Чому для тебе це так важливо?
2. Якщо я тобі дозволю, то як це буде відбуватися?
3. Чим я можу тобі допомогти?
Коли ситуація стане прозорішою, і ви зрозумієте, у який спосіб і що прагне робити ваш(-а) син/дочка, налагодити комунікацію буде набагато легше. І, можливо, дати позитивну відповідь.
Пам'ятка батькам обдарованих дітей
• Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов'язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
• Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.
ПОРАДИ ПСИХОЛОГА
Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись
1. Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.
2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти.
3. Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,
4. Намагайся не лише запам'ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.
5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.
6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.
Ні виховній агресії в сім’ї!
Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).
Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.
Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.
Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.
Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.
Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.
Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.
Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!
Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.
Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.
Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.
Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.
Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.
Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.
Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!
Золоті правила виховання в сім’ї
1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;
2. Формування системи цінностей та збереження в сім'ї емоційного комфорту;
3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;
4. Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.
2. Формування системи цінностей та збереження в сім'ї емоційного комфорту;
3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;
4. Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.
Десять заповідей батькам
1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.
Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.
Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.
Я.Коменський
Ні пеклом, ні раєм не повинен бути дім для дитини –але місцем, де можна жити (тільки не єдиним). Місцем де жити хочеться, але не настільки, щоб прагнути ним обмежуватись. Звідки можна впевнено йти і куди радо повертатись. Де все співвідноситься з життям, - де якщо й немає гармонії, є надія...
В.Леві.
З посеред багатьох доріг (якими йде у своєму життя людина) сім’я є першою та найважливішою. Ця дорога для кожного особлива, єдина та неповторна, від якої неможливо віддалитися. Кожен з нс народжується у сім’ї, і власне цим ми дякуємо їй за зам факт бути людиною. А якщо народження на світ та входження у суспільство відбувається без сім’ї, то це завжди болісний процес, який впливатиме на все подальше життя.
З листа до сімей Яна Павла ІІ
Любов – як ртуть: її можна втримати на розкритій долоні, але не у стиснутому кулаці.
Дороті Паркер.
Якщо твої наміри на рік – сій жито, на десятиліття – саджай дерево, на віки – виховуй дітей.
Народна мудрість.
Перший раз у перший класНародна мудрість.
Батьки і початкова школа :
партнерство заради дитини
Вступ до школи – надзвичайно відповідальний момент, як для самої дитини, так і для батьків. Звичайно ж, вас хвилює, як дитина буде вчитися в школі, які взаємини складуться у неї з учителями та однолітками, наскільки навчання буде для неї радісним і корисним.
Пам’ятка батькам першокласників
Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
Ваша дитина прийшла у школу вчитися. Може щось не відразу виходити, це природно.
Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
Підтримайте першокласника в його бажанні досягати успіху. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
Читання – важливе заняття для школяра. Це міцний фундамент інтелектуального, морального, духовного розвитку дитини.
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її з такою, якою вона була вчора, чи , можливо, буде завтра.
Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явиться ще одна авторитетна людина – учитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри. «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі» Л.Виготський.
Процес адаптації (пристосування) до шкільного життя у дітей триває по-різному – від 2 тижнів до 2-3 місяців, залежно від рівня їх готовності до школи, психофізичних особливостей та стану здоров’я.
Батьків цікавлять питання …
Які типові прояви дезадаптації?
Дитина часто плаче. У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан. Дитина проявляє необґрунтовану агресію.
Як часто потрібно взаємодіяти з учителем у період адаптації?
У адаптаційний період повинен бути налагоджений тісний зв’язок між школою і батьками. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дитини.
Про що краще питати дитину, коли вона повертається зі школи?
Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. З ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти, що вам цікаво все, що з нею відбувається, що вам важливі його успіхи, але ви любите і приймаєте його таким, яким він є.
Інформуємо батьків
Навчання у 1 класі розпочинають діти, як правило, з 6 років.
Прийняття дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється на безконкурсній основі.
Конкурсний набір до першого класу відбувається лише у випадку, коли дитина вступає до спеціалізованої школи з поглибленим вивченням предметів.
Тривалість навчального року в 1 класі загальноосвітнього навчального закладу становить 175 робочих днів (35 навчальних тижнів).
Навчальний план для учнів початкової школи, в т.ч. і для 1 класу розрахований на 5-денний робочий тиждень.
Тривалість канікул для 1 класу протягом навчального року не повинна бути меншою 30 календарних днів.
Тривалість уроку для учнів 1 класу становить 35 хвилин.
Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу має бути не меншою 15-и хвилин, великої перерви після другого уроку – не менше 30 хвилин, або двох малих перерв по 20 хвилин після другого і третього уроку.
Домашні завдання учням першого класу не задаються.
Навчальні досягнення учнів 1 класу оцінюються вербально(словесно).
Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини - не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або труднощі.
Якщо рівень навчальних досягнень дитини вас не влаштовує
Що робити?
Зверніть увагу на те, що дитині вдається краще.
Приділіть дитині більше часу.
Знайдіть свій щоденник та перегляньте його.
Поговоріть з дитиною, налаштуйте її на докладання більших зусиль.
Уранці, відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіху.
Що не робити?
Не дорікайте успіхами інших дітей.
Не насміхайтесь над невдачами дитини.
Не проявляйте надмірну жалість до дитини.
Не читайте нотацій.
Лікарі рекомендують тримати в зоні особливої уваги здоров’я дитини, її зір, слух, поставу
Займайтеся спортом разом з дитиною: плавайте,грайте у футбол, катайтеся на велосипеді. Пам’ятайте, що краще укріпити здоров’я, ніж потім лікуватися.
Робота з комп’ютером, перегляд телевізійних передач і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день.
Шум знижує продуктивність фізичної праці на 30 відсотків, а розумової – на 60.
Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів.
Ще одна важлива порада
Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м’язи гортані та голосові зв’язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовлення звуків. Якщо Ви хочете, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, варто записати її в хорову студію.
Шановні батьки!
Настав час об’єднати зусилля і можливості сім’ї та школи у формуванні неповторної особистості школяра, майбутньої високодуховної, цілісної та успішної людини.
Батькам третьокласників:
1. Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для відпрацювання того, що в класі пояснював вчитель, інакше в довгострокову пам’ять знання не переходять.
2. Навички виконання домашньої роботи без допомоги і підтримки дорослого практично не формуються — такі особливості засвоєння навчального матеріалу дітьми в початковій школі.
3. Якщо батьки не контролюють і не допомагають виконувати домашнє завдання, то дитина може його не робити і не записувати.
4. Важливо спочатку перевіряти і зіставляти те, що дитина записала у щоденник, і те, що дійсно було задано (діти подекуди не записують частину завдань у щоденник).
5. Необхідно визначити конкретний час для виконання домашнього завдання і прагнути, щоб дитина робила уроки в один і той самий час.
6. Допомагати дитині робити домашнє завдання і перевіряти те, що дитина зробила.
7. Навчити дитину організовувати своє робоче місце для виконання роботи.
8. Показувати власний приклад організованості і зібраності.
9. Прийняти, що погані оцінки в процесі навчання неминучі, тому важливо не сварити дитину за них, а навпаки, допомогти розібратися.
10. Важливо сприймати оцінки як показники «навчальної температури»: двійка — це сигнал до того, що знання «приболіли» і їм потрібне лікування, а не мораль.
11. Не думати, що якщо мама й тато добре вчилися в школі, то їхня дитина обов’язково буде відмінником —ми всі різні.
12. Дитині нічим не допоможуть розповіді батьків про те, що вони закінчили школу із золотою медаллю, а до ВНЗ із червоним дипломом, зате тривожність можуть сформувати.
13. Якщо сварити дитину за двійки, то в неї може з’явитися шкільна тривожність, яка сильно впливатиме на успішність дитини. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо боятиметься, адже страх блокує пізнавальну діяльність.
14. Не вимагати від дитини більше, ніж вона може в даний момент.
15. Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок і не вимагати від дитини тільки високих балів — якщо мама дуже сильно переживає через оцінку, то й у дитини з’являється тривожність і страх не виправдати очікування мами.
16. Важливо вчити дитину порівнювати свої досягнення з її ж досягненнями, але за попередній період.
17. Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відзначати найменші просування у навчанні.
18. Ніколи не порівнювати досягнення дитини з досягненнями інших дітей.
19. Дитина повинна бачити, що помилятися — це нормально, що помиляються і мами, і тата і бабусі й дідусі.
20. Діти часто сприймають оцінку як визначення дорослими її особистості, тому треба бути дуже тактовним у спілкуванні з дитиною та вчити розділяти: «Я хороший, але в роботі я зробив 20 помилок і тому отримав 2».
21. Важливо дитину налаштовувати на те, що якщо вірити в успіх і намагатися, то все обов’язково вийде.
Доб
ВідповістиВидалити